Друк

Відповідає «гаряча лінія»!

Пропонуємо до уваги відповіді на актуальні питання.

Нарахування єдиного внеску на безповоротну фінансову допомогу, виплачену роботодавцем

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безповоротна фінансова допомога, що має систематичний характер та виплачена роботодавцем працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Не є базою нарахування єдиного внеску сума безповоротної фінансової допомоги разового характеру та безповоротна фінансова допомога, виплачена роботодавцем особам, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
Який строк давності щодо нарахування ЄСВ?
Згідно з ч.16 ст.25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Це означає, що орган ДФС України може донарахувати суми ЄСВ, застосовувати штрафні санкції за порушення порядку нарахування та сплати ЄСВ, стягувати недоїмки та штрафні санкції за весь період існування СГД, починаючи з дати його взяття на облік як платника ЄСВ.
Це також означає, що платник ЄСВ зобов'язаний і має можливість виправити помилки щодо ЄСВ за звітний період будь - якої давності, і за такі допущені і навіть самостійно виправлені помилки він буде нести фінансову відповідальність, передбачену ст.25 Закону про ЄСВ.
Чи є базою нарахування ЄСВ вартість санаторних путівок, що надаються підприємством безкоштовно своїм працівникам?
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5.
Підпунктом 2.3.4 п.2.3 розд.2 Інструкції №5 визначено, що вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, указаних у п.3.2 розд.3 Інструкції № 5), входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Отже, вартість путівки, що надається підприємством працівнику, є базою нарахування єдиного внеску.
Як сплатити ЄСВ у разі зміни місцезнаходження?
Відповідно до п.4 ч.1 ст.6 Закону України від 8.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний подавати звітність до фіскального органу за основним місцем обліку у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.7 р.ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, якщо страхувальник із числа страхувальників, зазначених у пункті 1,2,4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, місце реєстрації або місце проживання (поза межами територіального обслуговування фіскального органу, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до фіскального органу за новим місцем взяття на облік.
Таким чином, у разі зміни суб'єктом господарювання протягом бюджетного року місцезнаходження, пов'язаного зі зміною адміністративного району, звітність про суми нарахованого єдиного внеску подається та сплачується за новим місцем взяття на облік.

Закон щодо ставок акцизного податку на вживані авто набрав чинності

З 1 серпня 2016 року набрав чинності Закон України від 31 травня 2016 року № 1389-VIII «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів».
Відповідно до Закону № 1389 тимчасово до 31 грудня 2018 року, встановлюються знижені ставки акцизного податку на транспортні засоби, які були у використанні (залежно від виду транспортного засобу та потужності його двигуна).
При цьому, знижені ставки акцизного податку не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони:
вироблені до 1 січня 2010 року;
ввозяться на митну територію України особою для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду в кількості понад один легковий автомобіль протягом календарного року;
мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозяться з території такої держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України.
Таким чином, обмеження, встановлені Законом № 1389 щодо ввезення на митну територію України не більше одного легкового автомобіля протягом календарного року поширюються на дві категорії осіб:
які ввозять легкові автомобілі для власного використання;
які ввозять легкові автомобілі на користь інших осіб.
Варто зазначити, що згідно зі статтею 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
У разі, якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має надати додаткові відомості для підтвердження країни походження товару.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, які містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації та інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Водночас документи, які підтверджують країну походження товару не вимагаються, якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита.
Також до відомостей про походження транспортного засобу може бути віднесений його ідентифікаційний номер – VIN-код, інформація про який зазначається у технічному паспорті на транспортний засіб та надається виробником транспортному засобу з метою його ідентифікації. Як правило, структура VIN-коду складається з 17 символів, перші три символи з яких визначають географічну зону, країну-виробника і виробника автотранспортного засобу, а одинадцятий символ містить інформацію про місце складання транспортного засобу.
Крім того, у разі відчуження протягом 365 днів з дня реєстрації транспортних засобів, при ввезенні яких були застосовані знижені ставки акцизного податку, платник податку зобов'язаний сплатити акцизний податок за такі транспортні засоби за ставками, встановленими ст. 215 Податкового кодексу України.

Анульовуєте свідоцтво платника ПДВ – нарахуйте зобов'язання та поверніть
переплату з електронного рахунку

Новоград-Волинська ОДПІ нагадує, що відповідно до п.184.7 ст.184 ПКУ якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Крім того, в разі наявності переплати на момент ліквідації платника ПДВ, відповідно до ст.200'п.8 ПКУ, після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Тому платнику, разом з декларацією за останній звітний період, необхідно подати Додаток 4 «ЗАЯВА про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету» де зазначити реквізити рахунку на який буде повернуто переплату.